Дуже важко ось так про себе писати...Мене краще пізнати в спілкуванні... Думаю що не вельми цікаво читати щось на зразок цікавлюсь українською музикою, літературою, фільмами і т. д. і т. п. Тому я про себе таке не пишу Так що пишіть НЕ ПОШКОДУЄТЕ!

Монолог у вічність
Хочу пити любов із твоїх долонь,
Як з чаші іскристе вино,
Вустами хочу торкатися скронь,
Коли ти прокидаєшся зі сну,
Я хочу так тебе кохати, як весну,
Сонечко моє сонцесяйне і чути "Кохаю!",
Я хочу… Але не те і не там, мабуть, чекаю,
Бо не та ти… "Не судилось, не судилось",
Щось у серці деньком покотилось,
Мабуть, оте вщент розбите дзеркало,
В якому був образ твій. А що воно? – Скло!,
Лише на мить ти у нім була.
А раз… і зникла
Але я хочу… Навіщо? Хіба я знаю…
Монолог у вічність зі словом одним:
"Кохаю… Кохаю…Кохаю…"
Без інших слів, бо все інше – дим…


Зараз дуже важко знайти таку людину, з якою просто можна поговорити. Мені бракує спілкуання. Ви мені потрібні всі. Байдуже де живете чи в сусідноьму будинку чи за сотню кілометрів... І ще шукаю її ЄДИНУ, Мабуть це трозхи банально звучить... Але саме таким я є.